МІЖКЛІТИННІ КОНТÁКТИ — з’єднання, що встановлюються між сусідніми клітинами у складі тканин та органів багатоклітинних організмів. Вони можуть бути різними як за формою, структурою, так і за забезпеченням контактів між клітинами. За різними джерелами наукової інформації, класифікація М.к. може бути різною, але найбільш поширеним є їх поділ на прості та складні. Просте неспеціалізоване міжклітинне з’єднання — це контакт плазмалем клітини на відстані 10–20 нм, при якому взаємодіють шари глікокаліксу обох клітин. Контактуючі поверхні клітин можуть бути паралельними чи утворювати взаємні вростання, коли вирости плазмалеми і цитоплазми однієї клітини занурюються у відповідні заглибини сусідньої клітини. Такий тип контакту має назву зубчастого або пальцеподібного. Складні контакти, у свою чергу, можуть бути щільними замикальними (ізолюючими), заякоряючими (зчеплювальними) та комунікаційними.
Щільний замикальний контакт характерний для клітин епітеліальної вистілки травного тракту й епітелію залоз. При формуванні щільного контакту зовнішні шари мембран на окремих ділянках максимально зближуються, внаслідок чого стають непроникними для макромолекул та іонів; також спостерігається утворення одного суцільного пласта, який пояском оточує апікальні ділянки клітин. Заякоряючі, або зчеплювальні контакти утворюються за участю фібрилярних елементів цитоскелета (див. Клітинні органели). До цих міжклітинних з’єднань належать зчеплювальні стрічки, фокальні контакти та бляшки зчеплення, які пов’язуються з актиновими мікрофіламентами всередині клітини, а також десмосоми та напівдесмосоми, які з’єднуються з іншими елементами цитоскелета — проміжними філаментами. Зміцнення контакту між клітинами досягається шляхом формування десмосом — утворень цитоплазми двох сусідніх клітин, кожна з яких формує товсту пластинку прикріплення діаметром до 0,5 мкм. Між пластинками знаходиться міжклітинна щілина шириною 25–30 нм, заповнена електронно-щільною речовиною, утвореною молекулами інтегральних глікопротеїнів — десмоглеїнів. З боку гіалоплазми (див. Цитоплазма) в зоні десмосоми розташовується електронно-щільний шар білка — десмоплакіну, в який вплітаються проміжні елементи цитоскелета. Десмосоми є характерними контактами епітеліальних, ендотеліальних клітин, кардіоміоцитів та інших клітин. На відміну від десмосоми, що складається з двох пластинок прикріплення, напівдесмосома має лише одну таку пластинку й утворюється в місцях контакту епітеліальних клітин із базальною мембраною. На відміну від щільного контакту, всі типи зчеплювальних контактів є проникними для водних розчинів і не відіграють ніякої ролі в обмеженні дифузії.
Комунікаційні, чи щілинні, міжклітинні контакти є функціональними зв’язками між клітинами. Через щілинні з’єднання клітини здійснюється прямий обмін хімічними речовинами між клітинами. До них належать нексуси та різні групи синапсів. Нексус — це спеціалізований клітинний контакт, який відзначається безпосереднім хімічним зв’язком між цитоплазмами клітин, коли плазмалеми сусідніх клітин зближені до відстані 2–3 нм і пронизані особливими часточками — конексонами, кожна з яких складається з 6 субодиниць із циліндричним каналом по центру. У складі різних щілинних контактів нараховується від кількох одиниць до декількох тисяч конексонів. Через конексони утворюються наскрізні канали, які сполучають між собою внутрішні середовища контактуючих клітин. Нексуси містяться переважно в серцевій м’язовій тканині й забезпечують тісний метаболічний зв’язок між цитоплазмами контактуючих кардіоміоцитів. Синапси — це спеціалізовані контакти між нейронами або між нейронами та м’язами, які служать для передачі збудження або гальмування в один бік від однієї клітини до іншої. Синапси утворюються на термінальних ділянках відростків нейронів — дендритів та аксонів. Один нейрон за посередництвом синапсів може з’єднуватися з 10 000 нейронів. Міжнейронні синапси підрозділяються на електричні та хімічні. Мембрани клітин, що утворюють синапс, розділені міжклітинним простором — синаптичною щілиною шириною 20–30 нм, через яку передається інформація у вигляді медіаторів. Таким чином, різні типи міжклітинних контактів пристосовані до особливих функцій певних клітин.
Гістологія з основами ембріології. — Тернопіль, 2004; Данилов Р.К., Клишов А.А., Боровая Т.Г. Гистология человека в мультимедиа. — СПб, 2004; Ченцов Ю.С. Введение в клеточную биологию. — М., 2004; Цитологія, гістологія, ембріологія. — К., 2001.